Футбольний клуб «Шахтар» Донецьк один з найтитулованіших і найвпізнаваніших клубів України та Східної Європи, заснований у 1936 році.
Команда з шахтарського краю Донбасу поєднує промислове коріння з сучасним європейським підходом до футболу: помаранчево‑чорні кольори, агресивний атакувальний стиль гри та ставка на технічних українських і бразильських виконавців.
«Шахтар» регулярно представляє Україну в єврокубках, має перемогу в Кубку УЄФА‑2009 і низку чемпіонських титулів у національній першості, зберігаючи статус клубу, що постійно бореться за трофеї попри вимушене кочове життя поза рідним Донецьком.
| Характеристика | Дані |
| Повна назва | Футбольний клуб «Шахтар» Донецьк |
| Рік заснування | 1936 (як «Стахановець») |
| Місто / країна | Донецьк, Україна |
| Президент | Рінат Ахметов |
| Головний тренер | Арда Туран |
| Домашній стадіон (де-юре) | «Донбас Арена», місткість близько 52 900 глядачів |
| Поточний стадіон для матчів УПЛ | «Арена Львів» (вимушені виступи поза Донецьком) |
| Кольори клубу | Помаранчевий і чорний |
| Основні трофеї | Володар Кубка УЄФА 2009, 15-разовий чемпіон України, 15-разовий володар Кубка України, 9-разовий володар Суперкубка України, 4-разовий володар Кубка СРСР |
| Офіційний сайт | shakhtar.com |
| Instagram, магазин Шахтар | @fcshakhtar |
| Найвище досягнення в ЛЧ | Чвертьфінал Ліги чемпіонів УЄФА (2010/11, 2017/18) |
| Відомі вихованці та зірки | Михайло Мудрик, Ярослав Ракицький, Фред, Вілліан, Дуглас Коста (серед інших) |
Календар Шахтар 2025-2026
Календар ФК «Шахтар» у сезоні 2025–2026 насичений матчами чемпіонату України та Кубка, з рівномірним розподілом ігор від серпня до кінця травня.
Осіння частина сезону
- Чемпіонат розпочинається 3 серпня виїздом до «Епіцентру», а вже у 4‑му турі «Шахтар» приймає «Олександрію», закладаючи тон боротьби за верхню частину таблиці.
- У середині вересня до календаря додається Кубок України: на стадії 1/16 фіналу «гірники» грають з «Поліссям», а в 1/8 фіналу – з «Динамо», що робить осінь максимально напруженою для команди.
- До кінця листопада «Шахтар» проходить повний перший коло: у чемпіонаті заплановані ключові матчі з «Зорею», «Рухом», «ЛНЗ», «Кудрівкою», «Динамо», «Полтавою» та «Оболонню», причому частина ігор припадає на короткі інтервали у 3–4 дні.
- Груднева пауза умовна: вже 14 грудня клуб завершує рік домашнім поєдинком проти «Епіцентру», після чого готується до весняної частини.
Весняна частина та розв’язка чемпіонату
- Після зимової перерви команда повертається на поле 21 лютого домашнім матчем з «Карпатами», а потім приймає «Верес» і вирушає в гості до «Олександрії» та «Металіста 1925».
- Друга половина календаря побудована дзеркально до першого кола: у березні–квітні «Шахтар» по черзі зустрічається із «Зорею», «Рухом», «ЛНЗ», «Поліссям», «Кудрівкою» та «Динамо», причому саме ці тури традиційно визначають претендентів на чемпіонство.
- Наприкінці квітня та в травні «гірників» чекають вирішальні матчі: виїзд до «Полтави», домашня гра з «Оболонню», а в турах 29–30 – принципові зустрічі з «Кривбасом» (16.05.2026, виїзд) і «Колосом» (23.05.2026, домашній матч), які можуть стати ключовими в боротьбі за медалі.
- Завдяки такій структурі календаря «Шахтар» практично не має довгих пауз: сезон вибудуваний так, щоб команда постійно залишалася в ігровому тонусі, комбінуючи матчі чемпіонату, Кубка та потенційні єврокубкові поєдинки.
Як народився «Шахтар»: Донбас ще до 1936-го
Футбол у Донбасі з’явився раніше, ніж сам клуб: у Юзівці в спортивному житті помітну роль відігравали британські робітники, пов’язані з підприємствами Джона Юза.
На початку ХХ століття тут працювали локальні спортивні об’єднання, а в 1911 році при заводі Новоросійського товариства діяло «Юзівське спортивне товариство» з футбольним напрямом.
1936: «Стахановець» і перші кроки
Офіційна точка відліку 3 квітня 1936 року, коли команду заснували під назвою «Стахановець».
Перші матчі припали на травень 1936-го: зокрема, дебютну гру провели 12 травня проти одеського «Динамо», а в чемпіонаті СРСР стартували 24 травня в Казані.
Початок був «робітничим» у прямому сенсі: у ранніх згадках трапляється назва «Вугільники», а перший тренер-організатор Микола Наумов поєднував керівну роль із грою в атаці; стартові кольори форми описують як червоний і блакитний.
Війна і перезапуск клубного життя
Друга світова війна обірвала нормальний розвиток: частина футболістів пішла на фронт, були загиблі, а після війни команду довелося фактично зібрати заново.
Додатковий штрих епохи: у сезоні 1941 року «Стахановець» ішов п’ятим після 11 матчів, але чемпіонат припинили через початок війни.
У таких умовах «Шахтар» після 1945-го – це не стільки продовження, скільки відновлення клубної системи.
1946 і далі: назва, що стала символом
У липні 1946 року відбулася подія, яка визначила бренд на десятиліття: «Стахановець» переформатували в «Шахтар» (у хронології фігурує як «Шахтар (Сталіно)»).
Назва прив’язала команду до професії та регіону, звідси й образ «гірників», який у подальшому став частиною клубної міфології.
А в 1960–1961 роках закріпилися помаранчево-чорні кольори, які нині сприймаються як миттєво впізнавана клубна “підписка”.
Репутація в СРСР: трофеї та характер
Перший серйозний результат у чемпіонаті СРСР — бронза 1951 року.
На початку 1960-х «Шахтар» перетворився на спеціаліста з кубкових турнірів: клуб виграв Кубок СРСР у 1961 та 1962 роках і знову дістався фіналу 1963-го, звідси й стійке сприйняття команди як «кубкової».
У 1970–1980-х до кубкових перемог (1980, 1983) додалася й стабільність у лізі, а в 1984-му команда взяла Суперкубок СРСР.
Європа до “великої слави”: матч, який запам’ятали
Єврокубкова пам’ять клубу не починається з 2009-го: у сезоні 1976/77 в Кубку УЄФА «Шахтар» пройшов «Динамо» (Берлін) і «Гонвед».
Далі був «Ювентус»: після 0:3 у Турині донеччани вдома виграли 1:0, навіть попри виліт, саме ця перемога стала символом характеру в протистоянні з грандом.
Українська епоха: інфраструктура, управління, перше чемпіонство
У 1990-х «Шахтар» швидко став топ-клубом України: у сезоні 1993/94 здобув срібло, а 1995 року виграв перший Кубок України у фіналі з «Дніпром».
Той період був і драматичним: у 1995 році загинув президент клубу Ахать Брагін (вибух на стадіоні «Шахтар»).
Паралельно будувалася база під майбутні успіхи: у 1993 створили ЗАТ «ФК “Шахтар”», а в 1999 відкрили сучасний тренувальний комплекс у Кірші.
У 2000 році команда вперше вийшла до групового етапу Ліги чемпіонів, а в сезоні 2001/02 здобула перше чемпіонство України під керівництвом Невіо Скали.
Це був момент переходу від «сильного претендента» до клубу, який регулярно ставить завдання №1 в Україні.
2009: Кубок УЄФА і новий дім
Головний міжнародний трофей — Кубок УЄФА 2008/09: «Шахтар» пройшов складну сітку та у фіналі обіграв «Вердер» 2:1 у додатковий час.
У тому ж 2009 році відкрилася «Донбас Арена» (29 серпня), а перший офіційний матч на новому стадіоні завершився перемогою 4:0.
Цей відрізок часто сприймають як «золоту вершину» довоєнної клубної історії: великий єврокубок + модерна інфраструктура + чіткий стиль і амбіція.
Після 2014-го: клуб без одного міста, але з однією ідентичністю
До 2014 року «Шахтар» грав у Донецьку, але війна змусила змінити географію домашніх матчів.
Далі траєкторія виглядала так: 2014–2016 — «Арена Львів», 02.2017–03.2020 — ОСК «Металіст» у Харкові, з 05.2020 — Київ (НСК «Олімпійський»), а з сезону 2022/23 як основний домашній стадіон знову фігурує «Арена Львів».
Офіційна хронологія підкреслює, що попри вимушену “мобільність”, клуб намагався зберігати спортивний рівень і безперервність традиції.
Команда «Шахтар»: склад
Основний склад гравців ФК «Шахтар», де вболівальники можуть побачити захисників, півзахисників і нападників команди у традиційній помаранчево‑чорній формі.
Зібрана майже повна лінія поля, від воротаря до атакувальної групи, що підкреслює глибину та конкуренцію в заявці клубу.
Представлені воротарі, захисники, півзахисники та нападники у фірмових помаранчево‑чорних футболках клубу. Кожен гравець показаний з номером і амплуа, що наочно демонструє глибину та баланс нинішнього складу донецької команди.
Успіхи клубу Шахтар
Персонал клубу Шахтар
Тренерський штаб футбольного клубу «Шахтар», до якого входять головний та старший тренери, їхні асистенти, тренери воротарів, фахівці з фізичної підготовки, лікарі та фізіотерапевт команди.
Розширений медичний та адміністративний штаб футбольного клубу «Шахтар», до якого входять фізіотерапевти, лікарі, адміністратори та начальник команди, що забезпечують всебічну підтримку гравців у тренувальному й матчевому процесі.
Частина службового та допоміжного персоналу футбольного клубу «Шахтар»: адміністратори, фахівець із фізичної реабілітації, аналітик консолідованої інформації та асистенти головного тренера, які відповідають за організацію, аналіз і підтримку тренувального процесу команди.
Домашні форми «Шахтаря» 2013-2026
Домашні форми «Шахтаря» зберігають фірмові помаранчево‑чорні вертикальні смуги, але від сезону до сезону змінюється товщина смуг, відтінок помаранчевого, форма коміра та деталі дизайну.
Останні комплекти роблять акцент на більш яскравому кольорі, динамічних графічних елементах і сучасних спонсорських логотипах, завдяки чому класичний образ клубу поєднується з трендами футбольної моди.
Як змінювалися стадіони донецького клубу?
Футбольний клуб «Шахтар» пов’язаний одразу з кількома стадіонами, але справжнім домом для вболівальників залишається «Донбас Арена» в Донецьку, з якої клуб вимушено виїхав через війну.
Стадіони в Донецьку
Стадіон «Шахтар»: 1936–2003
1936–2003: Центральний стадіон «Шахтар» (Донецьк, побудований 1936 року, після реконструкцій вміщував близько 31,7 тис. глядачів).
Стадіон РСК «Олімпійський»: 2004–2009
2004–2009: РСК «Олімпійський» (Донецьк) – основна арена клубу в період перед будівництвом «Донбас Арени».
Стадіон «Донбас Арена»: 2009–2014
2009–2014: «Донбас Арена» (Донецьк) – сучасний стадіон категорії «Еліт» УЄФА, відкритий 29.08.2009; залишався домом «Шахтаря» до початку війни.
Після виїзду з Донецька
Стадіон «Арена Львів»: 2014–2016
2014–2016: «Арена Львів» (Львів) – основний домашній стадіон для матчів УПЛ, Кубка України та єврокубків.
Стадіон ОСК «Металіст»: 2017–березень 2020
2017–березень 2020: ОСК «Металіст» (Харків) – головна арена клубу, де проходили й поєдинки Ліги чемпіонів.
Стадіон НСК «Олімпійський»: травень 2020–2021
травень 2020–2021: НСК «Олімпійський» (Київ) – національний стадіон України, тимчасовий дім «Шахтаря» в УПЛ та єврокубках.
Війна та «євродоми»
Стадіон «Арена Львів»: 2022/2023
з сезону 2022/23: «Арена Львів» знову використовується як основний домашній стадіон клубу в українських турнірах.
Стадіон у Варшаві, Гамбурзі, Гельзенкірхені та Кракові: 2022/2023
2022–далі: для єврокубків «Шахтар» грає на аренах за кордоном, зокрема у Варшаві (Stadion Wojska Polskiego), Гамбурзі (Volksparkstadion), Гельзенкірхені (Veltins-Arena) та Кракові (стадіон ім. Генрика Реймана).
Емблема футбольного клубу Шахтар
Емблема футбольного клубу «Шахтар» пройшла довгий шлях від простого шестикутника «Стахановця» до впізнаваного сучасного знака з полум’ям і схрещеними молотками, що символізує і шахтарське коріння клубу, і його амбіції в європейському футболі.
Перші емблеми: «Стахановець» і післявоєнний «Шахтар»
Першу емблему клуб отримав у 1936 році, коли команда ще називалася «Стахановець» – це був блакитний шестикутник із червоною окантовкою, у центрі якого літеру «С» перетинав відбійний молоток.
У 1946 році після перейменування товариства на «Шахтар» на емблемі з’явилися напис ДСТ «Шахтер» і силуети терикона та копра, що прямо відсилали до вугільної промисловості Донбасу.
Логотип з двома молотками
У середині 1960‑х емблему оновили: у центрі кола розмістили два перехрещені молоти, по колу додали напис «Шахтер» «Донецк», а композиція стала простішою й більш «футбольною».
Саме тоді знак уперше стабільно з’явився на футболках, перетворившись із формальної емблеми товариства на справжній клубний герб, який залишався на формі майже без перерв до початку 1990‑х років.
Емблема Віктора Савілова (кінець 1980‑х – 2007)
У 1989 році, на тлі реорганізації клубу та переходу на господарський розрахунок, художник Віктор Савілов запропонував нову емблему з футбольним м’ячем і елементом футбольного поля.
На цьому логотипі збереглися традиційні шахтарські символи, але композиція стала складнішою й динамічнішою;
у такому вигляді герб використовували в поліграфії, на програмках і сувенірній продукції, а з 1997 року оновлену, більш яскраву версію почали нашивати й на ігрову форму «Шахтаря».
Ребрендинг 2007 року: робота Interbrand
5 грудня 2007 року клуб представив новий логотип, розроблений міжнародною брендинговою агенцією Interbrand, – уперше назву «Шахтар» на емблемі офіційно написали українською мовою.
Сучасний знак має загострену вертикальну форму, нетипову для футбольних гербів, що підкреслює прагнення клубу до інновацій та чітко окреслених цілей, а також відрізняє бренд «Шахтар» у світовому футболі.
Символіка сучасної емблеми
У логотипі зашифровано кілька ключових шарів смислу: рік заснування 1936 нагадує про історію клубу, а схрещені молоток і кирка віддають шану важкій шахтарській праці та промовистій назві команди.
Чорно‑помаранчеві кольори символізують вугілля й вогонь, темряву шахт і яскраве полум’я, що виходить з глибин – цей контраст клуб трактує як образ енергії Донбасу та пристрасті вболівальників.
Верхня частина емблеми у вигляді стилізованого полум’я водночас нагадує національний тризуб і контур шахтної штольні, де можна впізнати літеру «Ш» – ініціал клубу.
За задумом авторів, це полум’я означає «сонце нових горизонтів» і початок нової ери «Шахтаря», а гострі краї щита підкреслюють бойовий характер команди й постійний рух до амбітних цілей.
Також ви можете ознайомитись з матеріалом про Олександра Зінченка; універсального гравця збірної України та АПЛ, де детально розібрано його шлях від ДЮСШ у Радомишлі до топ‑клубів Англії, трофеї, виступи за національну команду й роль амбасадора благодійних проєктів.
- Шахтар - 31 Грудня, 2025
- Несподіваний камбек? Легенда «Барселони» готує повернення - 31 Грудня, 2025
- Желько Любенович - 31 Грудня, 2025
